Євген Миронов запросив Кирила Серебреннікова, і вони створили "проект"

Після "душки" Сергія Маковецького до Києва завітав "душка" Євген Миронов. Причому в новому для себе амплуа. До цього ми сперечалися, де Миронов виглядає органічніше – в "Ідіоті" чи "Полюванні на Піранью", а, виявляється, акторство – це не єдина "тарілка", яку Миронов вважає своєю. Нещодавно Євген вирішив спробувати сили в амплуа керівника творчого проекту. Зареєструвавши "Театральну компанію Євгена Миронова" він звернув свій погляд на "Фігаро" Бомарше. Причому закиди, що його порівнюватимуть із відомим однофамільцем – роль Фігаро була останньою сценічною роботою Андрія Миронова – відкинув відразу. "Мене постійно з кимось порівнюють, – зізнався він. – За що не візьмусь, кажуть, що знову зіграв, як Смоктуновський. А наш "Фігаро" – це інша роль, інший спектакль, інше життя".

Виставу "Фігаро. Події одного дня", найдорожчі квитки на яку в Києві коштували 1300 гривень, минулої осені почали репетирувати в Одесі. І хоча всі актори дружно стверджують, що працювалося їм легко і з вогником, однозначними їхні коментарі не були. Лія Ахеджакова зізналася, що вона бачила багато постановок "Фігаро" і в жодній із них їй не подобалася Марселіна – "якась вона опереточна". Але, коли Ахеджакову запросили на роль Марселіни в цій виставі, вона погодилася відразу, бо постановником "Фігаро" був сам Кирило Серебренніков. Один із найсуперечливіших режисерів російської сучасності, в якого Ахеджакова знімалася у фільмі "Зображуючи жертву". Фактор авангардиста Серебреннікова став вирішальним і для актора МХАТу Авангарда Леонтьєва, з яким актор має давній творчий контакт – зараз, наприклад, грає у його постановці "Ліс". "Серебреннікова прийнято сварити, а я його люблю, – заявив Леонтьєв. – Моя роль у цій виставі нелегка – драматург, працюючи над образом Бартоло, не дуже постарався... В іншому випадку, може б, і відмовився, бо надто переживав за результат".

Віра у Серебреннікова підсилювалася ще й сучасним перекладом п'єси, який зробила Марія Зоніна. Власне, постановка сама перетворилася на гімн сучасності, часто не в найкращому її вираженні. Одяг героїв дуже нагадує той, в який одягаємося всі ми... На сцені – електрогітари і барабани. А Фігаро проводить майстер-клас зі "сквернословия" для свого господаря, навчаючи його лаятися на англійський манер – fuck you. Колись драматург Микола Коляда подібними слівцями, але російською, здобував собі славу піонера пострадянської "чорнухи". Тепер такі прийомчики проскакують у постановці, яка, здавалося б, незалежно від кон'юнктури, приречена на феєричну "картинку", святково-піднесену атмосферу, безтурботну виставу-свято. "Фігаро" від Миронова стовідсотково потрапляє під визначення "вистава, яка подобається глядачам і яку критикують критики".

А поки спектакль активно гастролює, його ідейний натхненник продовжує набиратися досвіду в царині керування проектами. Так, нещодавно у дванадцятисерійній картині "Апостол", де Миронов грає дві ролі братів-близнюків, відсторонили від роботи режисера Юрія Мороза. Й актору доручили роль художнього керівника. Миронов, який очолює Театр Націй, керує власною театральною компанією і багато знімається, погодився.