У Київськiй оперетi – дві вистави Театра-студії Олега Табакова

... Миронов, однак, не відмовився від ролі Бумбараша у поставленій Володимиром Машковим тринадцять років тому музичній комедії (композитор – Володимир Дашкевич) "Страсти по Бумбарашу". Вистава, не в останню чергу завдяки участі у ній популярного актора, й досі проходить iз аншлагами. Ну і, звісно ж, приваблює глядача назва, відома завдяки знаменитому фільму "Бумбараш", у якому задушевно співав і грав кумир іншої театральної епохи – Валерій Золотухін.

Миронов також співає і грає з душею, створюючи привабливий образ непереможного сільського життєлюба-пацифіста, для якого нехитрі радощі мирного селянського життя з коханою подругою миліші ніж усі нагороди й мідні труби, якими тішать самолюбство героїв. Щоб посилити антивоєнний пафос вистави, режисер не поскупився на карикатурні, сатиричні фарби, так що на сцені й більшовики, і махновці, й білогвардійці – всі одним миром мировані, всі у своїх воєнних претензіях смішні та безглузді.

Звісно ж, ніхто не стане сперечатися, що війна – заняття для мирної людини не належне, що вбивати, особливо молоді життя, жорстоко й підло. Але що цікаво, жодна з привезених вистав "Табакерки" особисто у мене не пробуджує навіть найменшого співчуття до солдатів, які готуються скласти свої голови. Можливо, не варто чекати цього співчуття від музично-комедійного "Бумбараша", але "Билокси Блюз" для того й написаний, щоб запалити в серцях глядачів антивоєнний протест. Але він, на жаль, не запалюється.