У новому фільмі Єгора Кончаловського "Втеча" Євген Миронов робить операцію на кавуні, стрибає без парашута з гелікоптера і їсть холодну тушонку двадцять дублів поспіль

Для тих, хто не відлипав від телевізора, коли йшли "Бригада" й "Антикілер", хто одним із перших уже подивився в кінотеатрах "Бій із тінню", невтомна машина російського кінопрокату видала ще один "жуйстик". Він називається "Втеча". Цей гостросюжетний бойовик вартістю $2 000 000 склепав "тато" "Антикілера" Єгор Кончаловський. Оскільки компанія "Централ партнершип", яка представляє "Втечу", кілька тижнів тому відкрила в Києві своє представництво, світова прем'єра відбулася в столиці України 24 березня, в кінотеатрі "Метрополіс".

"Я довго відмовлявся від різних проектів, – говорить Єгор Кончаловський. – Наприклад, Перший канал запропонував мені бути режисером фільму про Єсеніна. Вони навіть привели Серьожу Безрукова, який має грати головну роль. І коли ми опинилися поряд за одним столом, я зрозумів: на знімальному майданчику не вживемось. Не тому, що хтось із нас хороший, а хтось – поганий. Просто ми різні. А потім Сергій Астахов і Дмитро Котов принесли мені в достатньо сирому вигляді сценарій "Втечі". З якоїсь причини Жені Миронову він дуже сподобався. Миронов захотів у ньому зніматися. Саме тоді компанія "Централ партнершип" запитала: що ти робиш зараз? А в мене якраз закрилася держпідтримка одного проекту. І ця комбінація, Женя Миронов, з яким я завжди хотів попрацювати, і "Централ партнершип", з якими я працював над "Антикілером", і робота залишила після себе гарні спогади, змусила (чи сподвигла?) мене починати новий проект. Потім була велика робота, зроблена сценаристом і режисером Олегом Погодіним (реж. "Родина ждет"). Він написав стільки сторінок тексту, що можна було зняти три "Втечі". Але замість них у друк вийде повість "Рецепт для ката".

Любителі арт-хаузного кіно, які випадково потраплять на "Втечу", мабуть, довго від неї плюватимуться. Сценарій, м'яко кажучи, споріднений зі сценарієм голлівудського "Втікача" Гаррісона Форда: лікар, у якого напередодні важливого контракту вбивають дружину, сідає за грати. А по дорозі на місце відбуття покрання утікає – і "мстя його страшна".

На роль одного з поганців Кончаловський обрав Андрія Смолякова, який завжди виступає в амплуа злобного і мстивого. Інтрига розпадається вже на початку – глядач викриває убивцю з перших же кадрів.

Знову ж таки, м'яко кажучи, попсовим видається головний герой Вєтров-Миронов, який і в огні не горить, і, в прямому сенсі, у воді не тоне. Упасти зі зв'язаними руками без парашута з кількакілометрової висоти і відбутись лише подряпиною на лобі – це може тільки Євген Миронов у Єгора Кончаловського. І хоч сам режисер заявляє: "Є люди, які пройшли речі набагато складніші й жахливіші. Якщо бригаду шахтарів завалило на кілометровій глибині, це страшніше, ніж потрапити у ведмежу яму чи впасти з гелікоптера" – все одно такого сценарного провисання це не виправдовує.

Убивають непогодженостi – наприклад, совковий УАЗик на шумахерській швидкості наздоганяє й підрізає беемвешку. Режисер виправдовується: "Це не тому, що УАЗик такий крутий, то беемве така погана".

А ще "Втеча" – можна сказати, сімейний фільм. Кончаловський сам у ньому знявся в епізодичній ролі матюкливого продавця-узбека ("...в нас є фотограф-узбечка, яка працювала над картиною "Втеча". Я її спитав: "Можете сказати по-узбецьки якесь най-найстрашніше слово, таке, щоб вуха пов'яли. Я актор поганий, але з'явитися на секундочку в кадрі люблю..." – говорить Кончаловський.) У фільмі знялась Любов Толкаліна, дружина Кончаловського ("...якщо є маленька роль, чому б не взяти на неї свою дружину і не заплатити їй зарплату? Зрештою, мої фільми їй не дуже подобаються, вона любить зніматися в інших режисерів, та й вона не моя актриса"). І, нарешті, Кончаловський зняв у фільмі свою маму – Наталю Аринбасарову ("...це виправдано, – говорить він, – актриса-казашка похилого віку в російському кіно навряд чи буде зараз такою затребуваною, як Амалія Мордвинова. Підвернулась роль директора дитячого будинку – чому б і ні, я ж не взяв маму на роль убивці...")

Але якщо відкинути всі упередження і бути не глядачем арт-хаузного кіно, який випадково потрапив не на той сеанс, то "Втечу" критикувати нема за що. Тим більше, коли фільм створювали, в московський кабінет компанії "Централ партнершип", як стверджує її директор Марк Лоло, загнали шістьох прокатників і разом думали, як "Втеча" на екрані виглядатиме презентабельніше.

Ніхто з акторів до Києва не приїхав – у Толкалiної i Миронова, приїзд яких було анонсовано, за версією Кончаловського, напружений графік у Москві. Тому про все розказував сам режисер.

Єгор Кончаловський – про головного героя фільму

Герой Миронова, Євген Вєтров, мій ровесник. Певна статусність загалом мені близька. Мені самому було цікаво, як швидко він зламається чи не зламається, на скільки вистачить його волі. Коли втрачаєш усе, що в тебе є: сім'ю, гроші, становище, – залишаєшся неприкритий ніякими бронями, захистами...

Про сам фільм

По фільму були консультації з лікарями-нейрохірургами. Адже Вєтров, за сценарієм – золотий скальпель Росії. Ми поїхали в Боткінську лікарню, піймали двох найкращих нейрохірургів, і вони нам зробили дуже важку операцію на мозку. Тільки замість мозку поклали кавун (дивно, що кавун потім не заговорив). Знімали тільки їхні руки, як вони все це роблять. А Миронов і Астахов у фільмi потім кожен їхній рух копіювали.

Про місце зйомок

Валдай (знімали там) – дуже дивовижне місце. У фільмі ви бачите, що команда міліціонерів іде в болоті, по шию в такій чорній, каламутній воді. Насправді ми сиділи за метр від них, на прекрасній шосейній дорозі, за столами-чаями. Місце, біля якого знімали, – найглибше, була придорожна канава, з якої виловили порожні пляшки, бляшанки й папірці.

Про зйомки

Була складна сцена, коли Миронов у цій канаві мав топитися. Женя брав у руки величезний камінь і йшов на дно. А потім вся знімальна група кричала йому: "Женю, спливай!". Миронов – один із небагатьох акторів, які дуже серйозно ставляться до своєї роботи. Якщо він знімається в якійсь ролі, то іншої роботи не бере. Спочатку, поки йшло притирання, нам було складнувато. А потім напрацювали свою схему. Перед складними сценами я його відпускав хвилин на двадцять, він походить по знімальному майданчику, помахає руками-кулаками, і сцена виходить. Найгірше йому за сценарієм було жерти тушонку. Дівчата-реквізиторки жалiсливi, в консерви тушонки клали побільше, такої холодної, з білим жиром. Миронов там уже благав: "Кладіть трошки, мене ж знудить зараз, по кілька дублів цю тушонку ковтати!"

...У фільмі був чарівний хлопчик із дитячого будинку, якого Вєтров прийшов усиновлювати. Він мене загіпнотизував своїми сумними собачими очима. За сценарієм, дитина мала сказати тільки одне слово: "Тату!". Але на це пішло аж п'ятдесят дублів. Був ще один хлопчик, з кон'юнктивітними очима, його мама таким басом запитує у Вєтрова: "Ти-и-и-и хто-о-о?" Маму в фільмі зіграла адміністратор "Втечі", до речі, вона так і в житті розмовляє.

Родичі – про фільм

У Кончаловського добрі стосунки з сім'єю. "Може, тому, – говорить він, – що бачимось ми нечасто. Дядько Микита Михалков узагалі не в захваті від того, що я роблю. Тато (режисер Андрій Кончаловський. – Авт.) подивився "Втечу", і сказав: "Це ДУЖЕ ШКІДЛИВЕ кіно, розумієш?".

"Дуже шкідливе кіно" виходить у прокат з 31 березня. Дистриб'ютори очікують фантастичний касовий збір. Адже попередній фільм компанії "Централ партнершип", "Бій з тінню", зібрав майже стільки, як і передбачували фахівці компанії – за чотири дні – 2 мільйони гривень і 110 тисяч чоловік у залах.

Газета висловлює подяку за можливість ексклюзивного інтерв'ю PR-директору компанії "Централ-партнершип" Тетяні Димнич.