Розповідають відомі московські актори

БЛИЖЧЕ ДО ТЕКСТУ ШЕКСПІРА!

Відомий німецький режисер Пітер Штайн два роки тому поставив ще більш знамениту п'єсу Шекспіра – "Гамлет". Завдяки цим двом авторам, ми мали можливість в один час і в одному місці (прес-конференція і вистава проходили в Театрі Лесі Українки) бачити так багато акторських зірок: Євгена Миронова, Ірину Купченко, Володимира Етуша. Завершувала цей галактичний ансамбль режисер Ольга Субботіна, яка асистувала "великому й жахливому" Штайнові.

Більше запитань дісталося, зрозуміло, Гамлету-Миронову. На запитання, чи не "гострить він лижі" до Голівуду, Миронов відповів, що бажає підкоряти заокеанський континент "з гідністю". Що такий приклад являє для нього лише Володимир Машков, інші "не відповідають". Після телесеріалу "Ідіот" йому американці пропонують ролі "російських людей". Де його акцент цілком доречний...

Що стосується постановки, то Штайн вельми прискіпливо поставився до англійського оригіналу. Жоден російський переклад його не влаштував. На репетиціях була п'єса англійського класика в оригіналі, підрядковий переклад німецькою для Штайна і всі переклади, що вийшли російською. У тому числі й найвідоміші з них – Лозинського і Пастернака. Весь час ішов порівняльний аналіз. Акторів самих уразили невідповідності й поетичні відхилення від оригіналу, які буквально доходять до протилежного сенсу. Для остаточного варіанта десь брався один рядок, десь інший. Шекспір залишив місце і для імпровізації.

"Чим особливо любить користуватися Володимир Абрамович", – закінчили актори й хитро подивилися в сторону метра, який відповів поблажливою, але задоволеною усмішкою.

Хтось із журналістської публіки поцікавився, чому Євген Миронов не товстий, у той час, як у перекладі Лозинського, він має бути "огрядним і страждати задишкою".

Миронов вибачився за те, що худий. І заодно спростував твердження про Гамлетівську "товщину". Він заявив, що в англійському варіанті йдеться про те, що Гамлет "захекався", але аж ніяк не про те, що він страждав задишкою. Це неточності перекладу.

"ШТАЙН – ФАШИСТ!"

Я поцікавився, яким чином Миронов будував свої стосунки зі своїм персонажем: Гамлет Смоктуновського був злегка агресивний, так би мовити – "шаленобожевільним", в той час як Миронов звичайно в своїх ролях втілює "тихобожевільного", на зразок Мишкіна. Лікарі твердять, що небезпечніші саме "тихі". Якому типові віддав перевагу Миронов цього разу?

Євген зазначив, що він здатний на все: і тихим бути, і шаленим. У залежності від настрою. А щодо втілення Інокентія Смоктуновського, то Миронову при підготовці дали подивитися десять кращих Гамлетів світу – персонаж Інокентія Михайловича входив до цієї десятки.

Раптово прес-конференція повернула в русло давнього маразму: був Шекспір чи ні? У двох словах: якась шалена жінка-шекспірознавець доводила, що в могилі Шекспіра порожньо. Її навіть спіймали вночі на цвинтарі за спробою розкрити могилу. Вона доводила, що "напівписьменний міщанин" не міг писати такі речі. За нього ці твори створював якийсь герцог чи граф. Причому у неї був цілком розсудливий резон доводити це: граф доводився їй ріднею. У результаті вона все одно потрапила в божевільню, породивши однак плеяду дослідників, які спекулюють на імені великого драматурга... На "наїзд" на Вільяма, актори відповіли коротко: віримо, що Шекспір був, – і все!

Однак могильна тема несподівано вилилася в досить цікаву розповідь Миронова:

— У сцені з черепом бідного Йоріка, я раптом помітив, що череп кришиться. Думаю, чого ж його так неякісно зробили? Як раптом мені говорять: "Та він справжній!" Виявляється, його купили в "Медтехніці", причому разом зі скелетом. Матінко рідна! Я навіть змінив манеру гри. А то, знаєте, злегка підкидаєш цей череп із реплікою "Бідний Йорік!", а тут... Якесь святотатство! Театр, кіно – це мистецтво, а не життя. Тому ми з Олею Субботіною вирішили, щоб небо нас не покарало... Річ до того ж дорога... Дорогий череп! (Сміх у залі.)

Ольга Субботіна підхопила душероздираючу розповідь:

— Штайн замовляв взагалі три черепи зі скелетами. І навіть справжню землю для могили на сцені. Щоб прилипала до кісток....

Євген Миронов (весело):

— Штайн – фашист! І ми з Олею у вихідний день тихенько винесли череп із театру і пішли невідомо куди. Ходили Москвою довго з кістками. Жах! Уже надвечір пролізли через огорожу якогось монастиря. Нас мало, щоправда, не схопили, але ми встигли зарити і поставити свічки. Не знаю, чи бачив нас хто-небудь...

Я спитав:

— А чи не шукають вас тепер за вбивство?

Євген:

— Крім вас, про цю історію ніхто не знає. Хоча там, мабуть, наші відбитки залишилися.

Субботіна (заспокоюючи):

— На кістках є бирка...

Запитання: "Який же Гамлет насправді?", – несподівано зачепило тему, яка й самого Миронова сильно хвилювала:

— Я досі не знаю, який він! На перших репетиціях, коли розбирали зі Штайном який головний герой, я на першій сторінці п'єси написав: "Гамлет вивчаючий", "Гамлет злий", "Гамлет люблячий"... А потім цих означень у мене набралося декілька десятків. І з кожною виставою додаються нові. Жодна роль, включаючи князя Мишкіна, Хлестакова, Івана Карамазова, не викликала в мене стільки парадоксальних оцінок...

...