Євгеній Миронов народився 29 листопада 1966 року в Саратові у родині робітників. Стати актором він мріяв з дитинства й у школі займався в драматичному гуртку, навчався також у музичній школі по класу акордеона. Закінчивши 1982 року вісім класів, Євгеній Миронов вступив до Саратовського театрального училища, викладачі якого вважали його одним із найобдарованіших студентів.

У 1986 році, отримавши диплом, він вирушив до Москви, домігся зустрічі з Олегом Павловичем Табаковим, і той відразу взяв його на другий курс у Школу-студію МХАТу. Після її закінчення Євгеній Миронов став актором театру-студії під керівництвом Олега Табакова (відома також за назвою "Табакерка"). Крім ролей у Табакова, він брав участь у постановках в інших театрах і режисерів, зіграв Ореста в "Орестії" – спектаклі, який поставив Петер Штайн на сцені театру Російської Армії і який мав чималий успіх у Європі.

У кіно Євгеній Миронов першу роль зіграв 1988 року – у фільмі Олександра Кайдановського "Дружина гасівника". А згодом молодого актора помітили – після участі в кількох зовсім різнопланових стрічках, серед них – в армійській драмі "Роби – раз!", у військовому фільмі про події 1941 року "Перед світанком" Ярополка Лапшина, у політичній картині Олександра Мітти "Загублений у Сибіру". Однак широку популярність і визнання як глядачів, так і фахівців Євгеній Миронов здобув після виконання головної ролі Сашка у фільмі Валерія Тодоровського "Кохання". За неї актор отримав цілий ряд кінематографічних нагород, як вітчизняних, так і закордонних, його визнали найкращим актором 1992 року.

Не згубився Євгеній Миронов і серед зірок російського кіно в картині Петра Тодоровського "Анкор, ще анкор!", яка утвердила популярність артиста. Надалі Євгеній Миронов знімався в Михайла Швейцера, Дениса Євстигнєєва, а за роботу у фільмі Микити Михалкова "Стомлені сонцем" актор на фестивалі "Сузір'я-95" отримав приз за найкращу епізодичну роль. Безсумнівна творча удача Євгенія Миронова – фільм Володимира Хотиненка "Мусульманин", у якому артист зіграв свою, мабуть, найкращу на сьогодні головну роль у кіно. Варто відзначити також створений Мироновим образ Хлестакова – у комедії Сергія Газарова "Ревізор", у якій знімалося ціле сузір'я російських акторів, серед них – Микита Михалков, Зіновій Гердт, Армен Джигарханян, Марина Нейолова, Володимир Ільїн.

Найгучніший телепроект каналу "Росія" цього року – десятисерійний фільм "Ідіот" у постановці режисера Володимира Бортка. Ідея заново екранізувати класика спочатку будила сумнів – усі пам'ятають старого "Ідіота", знятого Іваном Пир'євим 1958 року. Князя Мишкіна там зіграв зовсім ще молодий Юрій Яковлєв. Однак Бортко метру радянського кінематографа, схоже, не програв.

За даними соціологів, фільм "Ідіот" Володимира Бортка подивилося понад 15 відсотків телеаудиторії. Таким чином, цей серіал наздогнав і перегнав за рейтингом найпопулярніші "мильні опери". Вік глядачів – від 15 до 70 років. Ефект разючий, тим більше, що багатосерійний "Ідіот" вийшов не тільки цілком "достоєвським", але навіть, як стверджують критики, підкреслено докладним і не спрощеним. "Я хотів показати глядачам, що Достоєвський зовсім не важкий письменник і не нудний", – каже Бортко.

У пресі Євгенія Миронова "хвалили". Особливо порівняно з Лідією Вележевою, що зіграла роль Настасьї Філіповни. На сторінках газет хіба що можна знайти критику на адресу фільму, але не актора, який зіграв головну роль:

"Головна удача серіалу – це, звичайно, Євгеній Миронов. У титрах його прізвище – єдине – йде окремо, режисер і навіть колеги по фільму називають його не інакше, як "геній" і "великий актор".

"Євгеній Миронов уперше відкрив у князі Мишкіну стихію не води, але сонця. Це та проста душа, що має право сказати: приведіть до мене дітей, тому що я сам – дитина. Без усякого Царства Небесного. Не виключаю, що ця роль залишиться найкращою для нього".

Володимир Бортко оцінив образ князя Мишкіна, створений Євгенієм, як геніальний: "Я не хотів, щоб глядач раптом увірував, що все добре, князь видужає і повернеться в Росію. Але я не хотів і того, щоб глядач упевнився, що цього не відбудеться. Від себе я додав у текст Достоєвського тільки одну фразу: "Ах, князю, видужуй, повертайся в Росію". Нічого більше. Ні, все-таки додав ще буквально два слова, коли генеральша – Інна Чурикова – вимовляє текст Достоєвського: "Уся ця Європа – фантазія, і ми в цій Європі – сама фантазія". А Женя зробив приголомшливу річ: він на цьому великому плані з безглуздими очима раптом посміхнувся, розумієте?".

"Востаннє я тримав у руках "Ідіота" у 14 років, – каже Євгеній Миронов. – Коли отримав пропозицію зіграти князя Мишкіна, враження про роман і героя були хрестоматійними. У Санкт-Петербурзі ми з Володею Машковим (він грає Парфена Рогожина) довго гуляли містом, гаряче обговорюючи характери персонажів. Ми так захопилися розмовою, що не зауважували автомобілів, які проїжджали. І раптом на пожвавленому перехресті ледве не потрапили під машину! Новенький "Мерседес" різко загальмував, за кермом сиділа чарівна дівчина. Вона не стала опускати скло, але з її артикуляції ми зрозуміли, що вона обзиває нас ідіотами. І нам це так сподобалося! Ось він – привіт від Достоєвського! Відтоді це стало нашим умовним знаком. Щоб трохи оговтатися після роботи, ми з Володею беззвучно казали один одному: "І-ді-от!" – і читали по губах це слово."