У спробі скласти конкуренцію західної продукції, російські кінематографісти заполонили екран однотипними кримінальними серіалами настільки схожими один на одного сюжетом і кастингом, що, випадково перемкнувшись з каналу на канал, часто просто не бачиш цього. Але який сенс змагатися з голлівудською індустрією на ниві кримінального трилера – матеріалі, знімати що в Росії до пуття ніхто не вміє, коли за плечима багатовікової історії країни лежить унікальне культурно-духовну спадщину? Хто, якщо не Росія неупереджено розповість світу про власну історію словами безсмертних класиків? Досить згадати найвідоміші за кордоном російські картини – "Війна і мир" Бондарчука і "Сибірський цирульник" Михалкова, як відразу стає ясно: ось та ніша, яка призначена для вітчизняного кіно на світовому ринку. Ось з яким матеріалом можна і потрібно йти на міжнародні фестивалі. Ось те, що ми вміємо робити краще за всіх.

"Ідiот'" – нова, дуже істотна віха на шляху до Великого Кіно. Знята в форматі телесеріалу, картина вражає скрупульозно точним дотриманням букві автора. Розкішний склад акторів – буквально, кращі з кращих – дбайливо, любовно й азартно передають дух роману. Дуже смачний Євген Миронов – абсолютно багатоплановий актор, однаково успішно перевтілюється і в скаліченого війною "мусульманином", і в оточення заплутався в безглуздій ситуації чоловічка в мхатівської "№ 13" – входить в образ князя Мишкіна настільки органічно, що мимоволі забуваєш про те, що перед тобою знаменитий актор і бачиш лише реальну людину царської епохи. Володимир Машков. Харизматичний. Магнетичний. Цей самець ... У його очах виблискують іскорки молодечої видали і небезпечний вогник божевілля. Одним виразом очей він здатний передати стільки емоцій і переживань, скільки іншому і не висловити словами. Чурікова, Басилашвілі, Ільїн ... Ні, однозначно не можна виділити когось одного з цього унікального сузір'я.